Узимку невелика ферма зупиняється з трьох причин: гній примерзає до підлоги й проходів, вода замерзає в поїлках і шлангах, дизель уранці не заводиться. Усі три проблеми закривають до морозів: готують майданчик для гною, підвозять корм ближче до приміщень, переводять техніку на зимове паливо й оливу. Далі головне правило одне: гній прибирають щодня, поки він не прихопився.

При такому порядку господарство на 10–15 голів великої рогатої худоби з козами чи птицею обслуговують за 2–3 години на день замість п'яти.

Гній узимку: скільки його, де складати, коли вивозити

Корова з підстилкою дає орієнтовно 35–50 кг гною на добу, залежно від маси, раціону і кількості соломи. На 10 корів за місяць набирається 10–15 т. Коза чи вівця дає в 10–12 разів менше, свиноматка з приплодом близько 8–12 кг. Ці цифри потрібні, щоб зрозуміти, скільки місця знадобиться до весни: гній за 4 зимові місяці від 10 корів займає бурт завдовжки кілька десятків метрів.

Прибирати треба щодня. Свіжий гній легко зсувається скребком або лопатою, а шар, що простояв добу-дві в неопалюваному корівнику, примерзає до бетону. Відбивати його ломом довго, до того ж на обледенілій підлозі корови ковзають і травмують ноги, а люди падають із тачкою.

Майданчик для зберігання роблять із твердим покриттям, бетоном або утрамбованою глиною з ухилом до жижозбірника, щоб рідина не йшла в ґрунт. Від колодязів і водойм бурт відносять щонайменше на 20–50 м, а якщо ділянка має ухил у бік криниці, ще далі. Актуальну мінімальну відстань для вашого випадку уточніть у чинних санітарних нормах або в громаді. Біля стіни хліва гній не складають: стіна від нього мокне і гниє.

Бурт укривають шаром соломи 20–30 см. Під нею гній не промерзає до дна і продовжує дозрівати, тож до весни частина маси вже буде напівперепрілою.

Вивозити гній на поле по мерзлому ґрунту можна лише на рівних ділянках, далеко від річок, ставків і балок. Навесні талі води змивають розкиданий по снігу гній у найнижчу точку, і на схилі до струмка поживні речовини разом із ним ідуть у воду. На рівному полі, яке навесні орють, зимове вивезення звільняє майданчик і економить весняні дні.

Корми та напування худоби взимку

У мороз тварина витрачає більше енергії на обігрів, і добирають її насамперед грубими кормами. При зниженні температури в приміщенні нижче нуля сіна чи сінажу в раціоні збільшують, а підстилку міняють частіше: мокра підстилка на холоді забирає тепло з тіла швидше, ніж повітря.

Запас корму має бути поруч із приміщенням до першого снігу. Тюки чи рулони на добу-три складають під навісом біля входу, основну масу в сіннику. Коли до скирти треба пробиватися через замети, годування затягується, а в сильний снігопад може зірватися зовсім.

Дійна корова випиває 50–80 л води на добу, високопродуктивна більше. Льодяної води вона п'є менше, і надої падають уже за кілька днів. Кращий варіант для ферми на 10+ голів — поїлки з підігрівом. Якщо їх немає, теплу воду 10–15 °C подають 2–3 рази на день, а шланги після кожного напування зливають і заносять у тепле приміщення.

Для птиці та свиней протяг небезпечніший за мороз. Утеплюють стіни, стелю і вікна, але вентиляцію не закривають повністю. У герметичному пташнику чи свинарнику за кілька днів на стелі з'являється конденсат, підстилка мокне, а запах аміаку відчутний уже біля дверей. Людина, якій різко пече в очах при вході, чує концентрацію, від якої в птиці починаються хвороби дихання.

Як завести дизель у мороз і не зламати техніку

Запуск починається з пального. Літнє дизпаливо густішає при мінусовій температурі, парафін осідає на фільтрі, і двигун глохне через хвилину після пуску. Перед морозами бак заливають зимовим або арктичним пальним із граничною температурою фільтрованості, нижчою за найхолодніші ночі у вашій місцевості, і міняють паливний фільтр.

Свічки розжарювання гріють 5–15 секунд залежно від морозу: чим холодніше, тим довше. Стартер крутять не довше 10–15 секунд підряд, потім пауза 30–60 секунд, щоб акумулятор відновився. Якщо двигун не схопив з третьої-четвертої спроби, припиніть крутити і шукайте причину в паливі чи свічках, поки акумулятор ще не розрядився.

На морозі акумулятор віддає помітно менше пускового струму, при −20 °C орієнтовно половину від літнього. На ніч його знімають і заносять у тепло або тримають на зарядному пристрої. Оливу в двигуні й трансмісії міняють на зимову в'язкість, антифриз перевіряють ареометром: у ньому не має бути кристалів при найнижчих місцевих температурах.

Після пуску двигун прогрівають 5–10 хвилин на холостих обертах, і лише тоді дають навантаження на гідравліку. Холодна олива в насосі густа, і різкий підйом відвала на непрогрітій системі рве ущільнення. На задні колеса ставлять ланцюги протиковзання. Баланс вирівнюють баластом: при передньому відвалі вантаж чіпляють ззаду, при задньому спереду, інакше кермо легшає і трактор на льоду йде боком.

Прибирання снігу трактором і робота в кабіні

Для снігу на фермі підходить таке навісне, і вибір залежить від кількості снігу та ширини проїздів:

• Передній відвал найшвидший: трактор іде вперед і зсуває сніг убік. Добре працює на широкому дворі й під'їздах, де є куди складати вали.
• Задній відвал простіший і дешевший, чіпляється на задню навіску, але працювати ним доводиться заднім ходом, а оператор весь час сидить обернувшись.
• Шнекороторний снігоочисник від вала відбору потужності відкидає сніг на 5–15 м. Він потрібен там, де замети вищі за 40–50 см або проїзд між будівлями вузький і відвалу нема куди подіти вал.

Ширину відвала беруть на 10–20 см більшу за колію трактора, щоб колеса йшли по вже очищеному. Інакше вони укатують смугу снігу, яка до ранку перетворюється на лід.

У відкритому тракторі при −10 °C і вітрі нормально працювати можна годину-півтори, далі мерзнуть руки й обличчя і з'являється ризик обмороження. Коли сніг і гній прибирають щодня, а подвір'я з під'їздом займає 30–50 соток, до уваги беруть міні трактори з кабіною та опаленням на 20–30 к.с.: така машина тягне шнекоротор від ВВП, а людина в теплі може без перерви пройти весь двір і під'їзд. Кабіна також захищає від мокрого снігу і від пилу, коли вивозять перепрілий гній на поле.

Зимовий розпорядок і типові помилки

Робочий ранок на невеликій фермі складається в такому порядку: спершу заводять трактор, щоб він прогрівався, поки ви в корівнику; далі прибирають гній; потім роздають корм і воду; сніг чистять після цього, а в сильний снігопад першим ділом розчищають шлях від приміщень до сінника і майданчика з гноєм.

Найдорожчі зимові помилки повторюються щороку. Трактор із літнім дизелем залишають надворі, і в перший мороз він не заводиться, а парафін доводиться вигрівати з фільтра. Не зливають воду з насосів, шлангів і обприскувача, лід їх розриває. Складають гній під стіною хліва. Закривають усі вентиляційні отвори, щоб було тепліше, і тварини дихають аміаком.

Перевірку готовності проведіть до першого стабільного морозу: пальне, фільтр, акумулятор, антифриз, злиті шланги, укритий майданчик під гній і підвезений корм. Якщо щось із цього відкладено «на потім», найімовірніше воно дасть про себе знати в найхолоднішу ніч.